Обслуговування захисного заземлення
У період експлуатації опір заземлення необхідно періодично перевіряти. Вимірюють опір влітку, під час найбільшого пересихання грунту, або взимку, під час його найбільшого промерзання. Крім цього, не менше як один раз на рік треба перевіряти стан зовнішньої частини заземлюючої проводки. Перед введенням заземлення в експлуатацію (далі не менше ніж один раз у 5 років) опір вимірюють вибірково відкриваючи окремі елементи заземлення.
В обсяг планово-попереджувальних ремонтів заземлюючих пристроїв входять:
а) вимірювання опору заземлюючого пристрою;
б) вибіркове відкриття грунту для огляду елементів заземлюючого
пристрою, що перебуває в землі;
в) перевірка цілості кола між заземлювачами та заземлюваними
елементами (відсутність обривів, незадовільних контактів та ін.);
г) перевірка надійності з'єднань заземлювачів типу трубопроводу,
металевих конструкцій будівель тощо. У разі потреби заземлюючий пристрій ремонтують. Після ремонту виконують позапланове вимірювання опору заземлюючого пристрою.
У заземлюючої мережі найбільш часто пошкоджуються зварні шви, що з'єднують її окремі ділянки один з одним. Цілість зварних швів перевіряють ударами молотка масою 600 - 800 г по зварних стиках.
Виявлений дефектний шов вирубують зубилом і заварюють знову електродугової, автогенної або термітного зварюванням. Перевага термітного зварювання у тому, що її можна застосовувати, навіть якщо в місці виконання ремонтних робіт немає електроенергії.
До початку ремонту заземлюючої мережі попередньо перевіряють опір заземлювача розтіканню. Якщо воно не відповідає нормі (вище 4 або 10 Ом), то при ремонті вживають заходів до його зниження.
Зробити це можна збільшенням кількості електродів заземлювача і іншими способами. Однак найбільш простим і ефективним є спосіб сольовий обробки землі навколо електродів заземлювача.
Навколо електрода по черзі укладають в радіусі 250 - 300 мм шари солі та землі товщиною 10 - 15 мм. Кожен укладається шар поливають водою. Зазначеним способом обробляють землю навколо верхньої частини електрода заземлювача приблизно на 1/3 її висоти.
Недолік такого способу полягає в тому, що він вимагає обробки землі навколо електродів заземлювача через кожні 3 - 4 роки. Необхідність повторної обробки визначається результатами чергових випробувань заземлюючих мереж.
На кожен заземлювальний пристрій, що є в експлуатації, повинен бути паспорт, який містить:
- дату введення в експлуатацію;
- виконавчу схему заземлення;
- основні технічні характеристики;
- дані про результати перевірок стану пристрою;
- відомість оглядів і виявлених дефектів;
- характер ремонтів і змін, унесених у цей пристрій.
Візуальний огляд видимої частини заземлювального пристрою повинен проводитись за графіком огляду електрообладнання, установленим особою, відповідальною за електрогосподарство.
Огляди заземлювачів з вибірковим розкриттям ґрунту в місцях найбільшого впливу корозії, повинні проводитись згідно з графіками, затвердженими особою, відповідальною за електрогосподарство, але не рідше ніж один раз на 12 років.
Для заземлювачів, що піддаються інтенсивній корозії, за рішенням особи, відповідальної за електрогосподарство, може бути встановлена частіша періодичність вибіркового розкриття ґрунту.
Про результати огляду, виявлені несправності і вжиті заходи з їх усунення необхідно зробити відповідні записи до оперативного журналу та паспорта заземлювального пристрою.
Вибіркова перевірка з розкриттям ґрунту повинна проводитись:
- на підстанціях поблизу нейтралей силових трансформаторів і автотрансформаторів, короткозамикачів, шунтувальних реакторів, заземлювальних уводів дугогасильних реакторів, розрядників, обмежувачів перенапруг;
- на ПЛ - у 2 % опор із заземлювачами.
Вимірювання опору заземлювальних пристроїв необхідно здійснювати:
- після монтажу, переобладнання і капітального ремонту цих пристроїв;
- у разі виявлення на тросових опорах ПЛ напругою 110 - 150 кВ слідів перекриття або руйнування ізоляторів електричною дугою;
- на підстанціях повітряних електричних мереж напругою 35 кВ і менше - не рідше ніж один раз на 12 років;
- у мережах напругою 35 кВ і менше біля опор з роз'єднувачами, захисними проміжками, розрядниками і опор з повторними заземленнями нульового проводу - не рідше ніж один раз на шість років, а також вибірково у 2 % залізобетонних і металевих опор у населеній місцевості, на ділянках із найагресивнішими ґрунтами - не рідше ніж один раз на 12 років.
Вимірювання слід виконувати в періоди найбільшого висихання ґрунту.
Вимірювання напруги дотику має здійснюватись після монтажу, переобладнання і капітального ремонту заземлювального пристрою, але не рідше ніж один раз у шість років. Крім того, на підприємстві щорічно повинно проводитись: уточнення струму однофазного КЗ, що стікає в землю із заземлювача електроустановки; корегування значень напруги дотику, порівняння їх з вимогами ПУЕ. У разі потреби повинні вживатися заходи щодо зниження напруги дотику.